Червона гниль

Червона гниль проявляється на поверхні коренів сірими вдавленими плямами, що вкриті темно-фіолетовою сіткою грибниці. Згодом на грибниці утворюються червоно-фіолетові крапки — еклероції.  Коренеплід змінює колір, тканина під плямою загниває. 

В результаті хвороби уражуються шийка, стержневий корінь коренеплоду.

Хвороба атакує переважно нижні частини коренеплодів, проте потихеньку просувається і вгору, до їх шийок.

Хвороба згодом спричиняє поступове покриття коренеплоду щільною плівкою грибниці (темно-фіолетового кольору). При ущільненні можливе утворення суцільної, практично чорної скоринки або окремих склероцій. Відпадаючи від коренеплодів, вони розсіюються в ґрунті (де зберігаються тривалий час), будучи джерелом ураження для майбутніх насаджень. Спостерігається осередкове поширення хвороби, яке передається від однієї рослини до іншої.

В кінцевому випадку тканини коренеплоду тверднуть, потім поступово розм'якшуються і згнивають. Уражені рослини можна ідентифікувати по жовтіючих і засихаючих листках. 

Економічний ефект

Хворі коренеплоди, відстаючи в розвитку, дають вельми невисокі врожаї.

Важливо знати

Умови навколишнього середовища, сприятливі для розвитку –це кислий, щільний, сильно зволожений ґрунт, підвищена вологість в сукупності з високою температурою.

Червону гниль, як правило, виявляють у другій половині літа вогнищами при надмірній кількості опадів і теплій погоді, у понижених місцях. Частіше вона проявляється на грунтах, де застоюється вода.

Буряк найчастіше уражується на дерново-карбонатних і важких солонцюватих ґрунтах, а також на низинних місцевостях з досить високим рівнем залягання ґрунтових вод.

Профілактика

Хворі рослини варто видаляти до збирання. Коренеплоди тут же йдуть в справу, а листки, які зрізуються з головкою, слід глибоко закопувати в землю.

Уражені коренеплоди можна згодовувати худобі, але попередньо їх слід обов'язково відварити.

Сівозміни 

Правильна сівозміна попереджає накопичення в ґрунті інфекційного початку.

Агротехнічні 

Варто дотримуватися правил сівозміни рослин. Кислі ґрунти рекомендується вапнувати. Необхідно боротися і з всюдисущими бур'янами – вони виконують функцію резерваторів збудника хвороби. В осередках ураження варто проводити дезінфекцію ґрунту, а восени провести глибоку оранку з внесенням якісних добрив.

Якщо ознаки хвороби все-таки будуть виявлені, надмірне зволоження ґрунту слід усувати, проводячи різні меліоративні заходи: полив повинен бути помірним, розпушування ґрунту – максимально глибоким, мінеральні та органічні добрива – вноситися в необхідних співвідношеннях. Іноді кількість калійних і фосфорних добрив слід збільшувати. Режим зрошення повинен бути оптимальним – рівень ґрунтових вод необхідно знижувати, не допускаючи при цьому застою води. 

Ретельно вибраковувати коренеплоди при закладанні їх на зберігання.

Червону гниль викликає незавершений гриб Rhizoctonia violaceae Tut., що розвивається у природних умовах вегетативно й може тривалий час зберігатися у грунті. Відома базидіальна стадія гриба, і тоді він має назву Heltcobasidium purpureum Pat.