Цикадка зелена

Види, які пошкоджуються – поліфаг, віддає перевагу злакам та іншим однодольним. Під час осінньої кладки яєць шкодить яблуні, груші, айві, вишні, сливі, терну, абрикосу, смородині, аґрусу, винограду.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – пошкоджує одно-, дворічні гілки, штамби молодих рослин плодових культур під час осіннього відкладення яєць. Цикадка зелена розсікає провідні судини рослин поперечними надпилами і порушує сокорух. У пошкоджених місцях гілки тоншають, стають крихкими, можуть обламуватися і засихати. Утворені ранки і напливи камеді заселяються паразитичними грибами та бактеріями.

Пошкоджується кора на молодих стовбурах і гілках; в старих садах шкідник практично не зустрічається.

Кількість поколінь – 2.

Зимуюча стадія – яйця, відкладені самкою у надрізи кори півмісяцевої форми на молодих деревах і кущах плодових та лісових насаджень.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – комаха вибирає ділянки з сильним зволоженням, зарослі очеретом, вологолюбними злаковими і осокою.

Низькі температури повітря (-22,0...-29,3°С) істотно не впливають на зимуючі яйця шкідника, їх загибель не перевищує 7,9-9,3%.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Знищення трав'янистих рослин в плодових садах. Утримання міжрядь під чорним паром.

2. Хімічні. Обприскування восени чагарників і дерев інсектицидами для знищення самок під час відкладання яєць.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно.

Імаго до 9 мм завдовжки (самка довжиною 8-9 мм, самець – 5-6 мм), надкрила зелені, на верхівці прозорі; передня частина тіла жовтувата, далі зеленкувато-жовта; на голові між очима дві чорні плями трикутної форми; вусикова щетинка довга; передньоспинка вужча, ніж голова. Щиток жовтуватий, вужчий, ніж передньоспинка; ніжки жовті; задня пара гомілок більша, ніж інші, і з усіх боків має численні тонкі шпичаки.

Яйце білого кольору, овальної форми. Розмір 2,0 х 0,5 мм.

Личинка має колір покривів сірий, злегка блакитний. Личинка проходить п'ять вікових груп. У личинки другого віку одна поздовжня смужка більш світлого відтінку. У третьому віці таких смужок дві. Зачатки крил спостерігаються вже у личинок третього віку, у четвертого вони досягають черевця, а на п'ятому заходять за його основу. Довжина тіла личинки в першому віці – 2,3 мм, у другому – 3 мм, в третьому – 3,8 мм, в четвертому – 5,3 мм, в п'ятому – 7,2 мм.

Відродження личинок першого віку розпочинається весною у фазу «рожевого пуп’янка», триває навесні протягом 10 днів і закінчується наприкінці цвітіння яблуні осіннього строку дозрівання за середньодобової температури повітря +11,5°С і вологості повітря 85,5%.

Упродовж 6-15 годин після відродження личинки падають в траву. Вони інтенсивно живляться клітинним соком дикоростучих рослин, заселяючи їх листя уздовж центральної жилки, віддаючи перевагу пирію повзучому (до 70,5%), мишію сизому (15,5%) та вівсюгу звичайному (12,0%). П'ять віків личинка проходить за 47-54 дня.

Поява самок першого покоління відмічається у червні. Період спарювання і відкладання яєць проходить на листках і стеблах пирію, мишачого проса, вівсюга та інших злакових.

Ембріональний розвиток закінчується протягом 15-20 днів.

Личинки літнього покоління відроджуються в кінці червня – на початку липня.

Імаго другого покоління з'являються в середині та наприкінці серпня. Вони проходять період додаткового живлення протягом 1,5 місяців.

Період спарювання припадає на кінець вересня – початок жовтня. У процесі кладки яєць самка яйцекладом надрізає кору штамбів і гілок молодих плодових дерев. Утворюється ранка довжиною близько 5 мм, яка за формою нагадує невелику дужку. У неї самка поміщає 10-12 яєць, які розташовуються похило або перпендикулярно до лінії надрізу. Одна самка робить до 10-11 кладок. Плодючість досягає 100-200 яєць.