Концепція розвитку сільського господарства до 2030

Останнім часом державні посадовці в своїх інтерв’ю щодо тієї чи іншої законодавчої ініціативи в аграрній сфері посилаються на «Концепцію розвитку сільського господарства до 2030 року» (далі за текстом – Концепція). 

У зв’язку з цим вважаємо за необхідне ознайомити наших читачів з основними положенням вказаної Концепції.

25.11.2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на своєму сайті оприлюднило проект постанови Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку сільських територій до 2030 року». 

Як зазначається в пояснювальній записці до проекту Концепції, причиною розробки такого документа стало те, що в Україні різновекторна динаміка аграрного і сільського розвитку. Вона призвела до зростання сільськогосподарського виробництва, але до занепаду сільського населення та села в цілому.

Для формування комплексного підходу до вирішення вище зазначених проблем сільських територій було розроблено Концепцію. 

Основні положення Концепції спрямовуються на:

1. Забезпечення розвитку соціально необхідної, конкурентоспроможної та екологічно безпечної для населення економіки сільського господарства.
2. Підвищення рівня якості життя сільського населення, передусім соціально-вразливих його верств – дітей, інвалідів та осіб похилого віку, скорегованого передусім на базовий (місцевий) рівень розвитку самоврядування.
3. Підтримання екологічної рівноваги з обов’язковим врахуванням збалансованого використання та примноження природних ресурсів сільських територій.

Законодавці пропонують розв’язати поточні проблеми  у секторі наступними шляхами:

 І.       Економічний вектор сталого розвитку сільських територій:

• диверсифікація сільської економіки;
• розвиток підприємництва та малих форм господарювання на селі;
• розвиток агротуризму та рекреаційної сфери на селі;
• розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.

ІІ.     Соціальний вектор сталого розвитку сільських територій:

• формування оптимальної сільської поселенської мережі та покращення відтворення людності на селі;
• забезпечення зайнятості та підвищення рівня життя сільського населення.

ІІІ.    Екологічний вектор сталого розвитку сільських територій:

• раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільських територій;
• техногенна та екологічна безпека сільських територій.

ІV.    Інституційне та фінансово-матеріальне забезпечення реалізації стратегічних напрямів сталого розвитку сільських територій:

• удосконалення управління сталим розвитком сільських територій;
• фінансово-кредитне забезпечення сталого розвитку села і сільських територій;
• матеріально-технічне забезпечення розвитку виробництва сільськогосподарської продукції;
• інвестиційне забезпечення сталого розвитку сільських територій;
• інноваційне забезпечення;
• розвиток сільськогосподарської інформаційно-консультаційної діяльності.

Очікувальними результатами від впровадження Концепції є:

Забезпечення зайнятості та підвищення рівня життя сільського населення

1. Збільшення рівня зайнятості сільського населення, перш за все формальної зайнятості у сільськогосподарських підприємствах, фермерських і сімейних фермерських господарствах, у несільськогосподарському секторі на селі.
2. Зростання обсягів і частки оплати праці та доходів від підприємницької діяльності у структурі грошових доходів сільських домогосподарств.

Удосконаленню управління сталим розвитком сільських територій

Досягнення стратегічної мети передбачає удосконалення організаційної структури управління сталим розвитком сільських територій на основі адаптованого до умов України територіально-інтегрованого підходу ЄС до управління комплексним розвитком сільського господарства і сільських територій.

Диверсифікація сільської економіки

Зростання рівня диверсифікації сільської економіки; збільшення частки переробленої сільськогосподарської продукції, переробленої суб’єктами малого та середнього бізнесу на селі; збільшення кількості суб’єктів малого та середнього бізнесу, у тому числі малих переробних підприємств розміщених в сільських громадах: 

• створення підприємницьких структур в усіх сільських населених пунктах загальною чисельністю біля 200 тисяч сімейних фермерських господарств на основі трансформованих особистих селянських господарств;
• підтримка і розвиток існуючих та створення у сільській місцевості нових малих підприємств. Щорічне створення нових малих підприємств у сільській місцевості на рівні 1,5–2 тис. од.;
• збільшення частки доходів сільських домогосподарств від підприємницької діяльності та самозайнятості до 13 %.

Створення мережі кооперативів із заготівлі, переробки та збуту сільськогосподарської продукції на селі; впровадження в сільській місцевості комунально-побутового обслуговування населення; відновлення у сільській місцевості зон відпочинку дорослих і дітей та створення мережі санаторно-курортного обслуговування сільських жителів: 

• створення 5 тис. сільськогосподарських кооперативів (1 кооператив на 2–3 сільських населених пункти; не менше 1 кооперативу на 1 ОТГ в залежності від кількості сіл в складі громади);
• створення в сільській кооперативній мережі 50 тис. нових робочих місць;
• створення 5 тис. сільськогосподарських кооперативів (1 кооператив на 2–3 сільських населених пункти; не менше 1 кооперативу на 1 ОТГ в залежності від кількості сіл в складі громади);
• створення в сільській кооперативній мережі 50 тис. нових робочих місць.

Інноваційне забезпечення сталого розвитку сільських територій

Стратегічною метою в інноваційному забезпеченні сільських територій є формування сприятливих умов для використання новітніх досягнень науки і техніки в усіх сферах господарювання та життєдіяльності на селі і включають в себе :

• розробку проектів інноваційного розвитку сільських територій, які базуватимуться на принципах сталого розвитку;
• створення інституційних умов для формування ефективної системи продукування інновацій;
• розширення міждисциплінарних наукових досліджень та поглиблення співпраці між різнопрофільними науковими установами;
• сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву та заохочення створення спільних дослідницьких програм із закордонними партнерами, у тому числі із залученням міжнародного фінансування та технічної допомоги;
• формування дієвої інфраструктури інноваційної діяльності;
• застосування нових енергозберігаючих технологій й енергогенеруючих систем, об’єктів малої енергетики, відновлюваних джерел енергії, орієнтованих на специфіку діяльності в сільській місцевості;
• активізацію взаємодії з іноземними фондами, партнерами, програмами;
• впровадження в агропромислове виробництво результатів наукових досліджень, зокрема, впровадження та використання біотехнологій, ресурсозберігаючих та інших інноваційних технологій, сприяння поширенню інновацій, шляхом забезпечення рівного доступу суб’єктів господарювання різних за розміром форм до якісних інформаційно-консультативних послуг, в тому числі, за рахунок розвитку системи дорадництва.

Техногенна та екологічна безпека сільських територій

1. Стратегічною метою забезпечення техногенної та екологічної безпеки життєдіяльності сільського населення й охорони навколишнього природного середовища в сільській місцевості є формування ефективної системи запобіжних заходів і контролю за їх виконанням яка передбачає :

• запобігання деструктивному впливу господарської діяльності на екологічний стан довкілля та ґрунтів сільських територій через дотримання виробничих стандартів;
• раціональне використання природних ресурсів на основі розробки і впровадження новітніх екологічно безпечних технологій сільськогосподарського виробництва;
• запобігання забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;
• збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;
• створення ефективних і підтримання в належному стані діючих протипаводкових, протизсувних систем на тих сільських територіях, де це необхідно;
• знешкодження непридатних до застосування та заборонених до використання засобів захисту рослин, що становлять особливу групу високотоксичних речовин.

Фінансове забезпечення сталого розвитку села і сільських територій

Стратегічною метою фінансового забезпечення розвитку сільських територій є створення ефективної системи фінансування потреб сільських громад, суб’єктів підприємницької та іншої діяльності, громадян на основі сучасної методології формування й розподілу бюджетних коштів, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, розвитку спеціалізованої інфраструктури, а саме:

• узгодження економічних інтересів держави та суб’єктів господарювання в частині оптимізації територіальної, виробничої і соціальної інфраструктури сільської поселенської мережі;
• розвиток державно-приватного партнерства, партнерства сільських громад з підприємницькими структурами;
• створення та функціонування Фонду розвитку сільських територій;
• узгодження та розробка планів розвитку сільських громад, партнерств, асоціацій органів місцевого самоврядування щодо їх участі у цільових програмах за механізмами співфінансування;
• удосконалення фіскальної політики, міжбюджетних відносин у напрямі зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування і посилення мотивації до наповнення місцевих бюджетів, підвищення фіскального значення місцевих податків і вдосконалення розподілу податкових надходжень у напрямку посилення фінансової децентралізації;
• запровадження практики надання пільг суб'єктам підприємництва, які розміщують виробничі потужності на сільській території та використовують працю місцевих жителів;
• унормування статусу осіб, зайнятих у селянських господарствах, визначення порядку залучення їх до участі у наповненні місцевих бюджетів;
• формування системи преференцій, спрямованих на створення привабливих умов для ведення сільськогосподарської та інших видів діяльності на селі з метою активізації підприємницької діяльності;
• стимулювання інвестицій в розвиток інфраструктури на селі шляхом надання податкових пільг (зменшення податкових зобов’язань на частину вкладених у розвиток соціальної інфраструктури коштів);
• фінансове стимулювання диверсифікації сільської економіки з метою розширення сфер зайнятості як основного джерела формування доходів сільського населення;
• розвиток послуг гостинності, народних промислів і виробництв у особистих селянських господарствах населення;
• створення механізму доступу юридичних і фізичних осіб до кредитних ресурсів на ведення сільськогосподарського виробництва й розвиток інших видів діяльності на селі, формування системи мікрокредування сільських домогосподарств;
• сприяння процесам легалізації виплати заробітної плати зайнятому сільському населенню та досягнення рівня, визначеного законодавством.

Матеріально-технічне забезпечення сталого розвитку сільських територій

Стратегічною метою матеріально-технічного забезпечення сталого розвитку виробництва та сільських територій є кількісне та якісне зростання капіталооснащеності галузі, спроможних забезпечити своєчасне і якісне виконання повного комплексу сільськогосподарських робіт за сучасними екологічно безпечними технологіями, підвищення продуктивності праці і доходів сільського населення та розвитку сільських територій шляхом:

• сприяння кількісному та якісному покращенню матеріальнотехнічної бази виробництва, переробки, зберігання, транспортування і збуту сільськогосподарської продукції;
• розширення мережі сільськогосподарських кооперативів спільного використання сільськогосподарської техніки та участі в них домогосподарств населення;
• розвиток ринку технічних послуг, ремонту та обслуговування техніки, в тому числі на умовах сільськогосподарської кооперації та оренди;
• сприяння перепідготовці та підвищенню кваліфікації інженерно-технічних кадрів, механізаторів широкого профілю, техніків та робітників в навчальних центрах створених при сільських громадах;
• запровадження нових форм та важелів державної підтримки відтворення матеріально-технічної бази для середніх та малих форм господарювання на селі;
• стимулювання оновлення основних засобів на сучасні високотехнологічні, менш енергоємні, екологічно безпечні на основі інновацій.

Інвестиційне забезпечення сталого розвитку сільських територій

Основними стратегічними завданнями інвестиційного забезпечення розвитку сільських територій є в частині соціальної сфери села - досягнення позитивних зрушень у забезпеченні сільського населення соціальними, культурно-освітніми, побутовими та іншими послугами, а також збереженні довкілля, в частині аграрного виробництва - створення необхідних умов для нарощування високотехнологічного і експортоорієнтованого виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її перероблення. З метою вирішення цього стратегічного завдання слід:

• забезпечити потребу жителів села в об’єктах соціальної інфраструктури за рахунок коштів місцевих бюджетів;
• надавати на ці цілі місцевим бюджетам низового рівня субвенцій з державного і регіональних бюджетів;
• розширити практики реалізації інвестиційних проектів у соціальній сфері села на засадах державно-приватного партнерства;
• забезпечити створення дієвого механізму компенсації частини витрат на спорудження сільськогосподарськими виробниками соціальних об’єктів у складі їх виробничих потужностей;
• орієнтувати суб’єктів підприємницької діяльності в сільській місцевості на добровільну участь у створенні об’єктів соціальної інфраструктури села;
• сформувати дієвий механізм підтримки інвестицій малого агробізнесу;
• збільшити обсяги інвестицій на розвиток виробництва, зберігання і перероблення сільськогосподарської продукції у сільській місцевості;
• забезпечити проведення заходів з охорони довкілля у сільській місцевості за рахунок коштів товаровиробників, державного і місцевих бюджетів;
• ввести механізм компенсації вартості природоохоронних та екологозахисних об’єктів, зокрема гноєсховищ, введених суб’єктами підприємницької діяльності в сільській місцевості.

Основними причинами погіршення соціально-економічного та екологічного стану сільських територій визначено такі:

• відсутність цілісної послідовної державної політики, спрямованої на комплексний розвиток сільських територій, в основі якої закладені потреби територіальних громад села;
• недостатність обсягів державної фінансової підтримки існуючих програм, спрямованих на сільський розвиток;
• низький рівень забезпечення сільського населення соціальними та економічними послугами на селі;
• нерівномірність забезпечення центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, низький рівень якості та доступності первинної медичної допомоги;
• неврахування екологічних вимог у виробничих процесах, що відбуваються на селі;
• низький рівень диверсифікації економіки сільських територій, що призводить до міграції сільської молоді, високого рівня безробіття та низьких доходів сільського населення;
• низький рівень технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва;
• обмеженість можливостей сільського населення для підвищення рівня своїх доходів;
• неготовність територіальних громад села, селища до ініціювання та участі у проектах місцевого розвитку;
• низький рівень розвитку системи кредитування у сільській місцевості;
• стереотипний підхід до сільських територій як виключно просторової бази сільськогосподарського виробництва.

На сьогоднішній день Концепція стала дорожньою картою під час розробки законопроектів та програм розвитку та підтримки аграрного сектору економіки України.

Так розробляється законопроект який передбачає внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування Фонду розвитку сільських територій

Вносяться зміни до законодавства щодо врегулювання питань функціонування кооперативів:

1. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» 
2. зміни до Податкового кодексу щодо оподаткування кооперативів, 
3. Проекти модельних статутів сільськогосподарських кооперативів 
4. Врегулювання питання державної підтримки кооперативів шляхом внесення змін та доповнень п. 172. 3. Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»